Навігація


Головна
ПОСЛУГИ
Гостьова книга
Правила користування
Авторизація/Реєстрація
Мета і завдання навчальної дисципліни "Історія економіки та...Предмет і методи історії держави і права України як науки і...перший: ПРЕДМЕТ ПОЛІТОЛОГІЇ ЯК НАУКИ І НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ:...ПРЕДМЕТ, МЕТОДИ І ЗАВДАННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ "РЕГІОНАЛЬНА...НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА ДИСЦИПЛІНИ
Історія розвитку психології: основні етапиОсновні етапи розвитку нервової системиКласична філософія історії: основні напрями і етапи розвиткуНайпростіше розуміння економіки. Основні етапи розвитку економічної...Загальні основи економічного розвитку
 
Головна arrow Політекономія arrow Історія економіки та економічної думки - Козюк В.В
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

1.2. Розвиток історії економіки та економічної думки як науки та навчальної дисципліни

Основні етапи розвитку історії економіки як науки

У процесі розвитку історія економіки змінила кілька назв: "Економічна історія", "Історія світової економіки", "Історія господарського побуту", "Історія народного господарства", "Історія економіки".

Початковий етап еволюції історико-економічних знань сучасна економічна наука окреслює працями видатних філософів, істориків та політичних діячів Стародавньої Греції (Ксенофонта, Платона, Арістотеля) та Стародавнього Риму (Варрона, Вітрувія, Плінія Старшого), їх твори охоплювали історико-економічні фрагменти, використані з метою узагальнення та аналізу господарського досвіду.

Зародження і становлення спеціальних історико-економічних досліджень відбулось протягом XVI - першої половини XIX ст. З'являються галузеві історико-економічні праці. В 1514 р. у Франції було видруковано "Трактат про асе"1 Г. Бюде, у 1546 р. - Г. Агріхоли "Про родовища і рудники в старі та нові часи", на початку XVII ст. - І. Лафема "Історія торгівлі Франції", І. Верденгагена "Трактат про ганзейські республіки". Питання з історії економіки та господарського побуту розробляли представники концепції меркантилізму, англійської та французької шкіл класичної політичної економії, школи фізіократів. Автори використовували історико-економічні факти, їх порівняльний історико-економічний аналіз з метою узагальнення господарського досвіду, як підґрунтя теоретичних висновків.

Економічна історія як самостійна наука (традиційна економічна історія) сформувалась у другій половині XIX ст., виділившись з політичної економії. Значний вплив на її розвиток мали праці таких науковців, як А. Тойнбі, Дж. Ешлі, Ф. де Куланж Нума Дені, K. Бюхер, М. Вебер, В. Зомбарт, K. Маркс, М. Ковалевський, П. Виноградов, І. Кулішер. Сформувалися англійська, французька, німецька та російська школи економічної історії, визначився її понятійний апарат. Це була виключно описова дисципліна, позбавлена міцної теоретичної бази.

У межах економічної історії наприкінці XIX - на початку XX ст. сформувалася школа аналізу економічної динаміки, що вивчала довготермінові тенденції розвитку економіки й економічного зростання. Представниками цієї школи були М. Туган-Барановський, М. Кондратьєв, Е. Варга, С. Джевонс, А. Афтальон, Й. Шумпетер. У 1917 р. у США було створено Національне бюро економічних досліджень, що займалося проблемами аналізу економічного циклу, у тому числі кількісного аналізу економічного розвитку.

Школа "аналів" сформувалася у Франції в першій половині XX ст. Найвидатніші представники цієї школи: M. Блок, Л. Февр, Ф. Бродель, Л. Каміль. Вони акцентували увагу на вивченні чинників економічного розвитку (клімату, географії, демографічної ситуації), шляхів сполучення, торгівлі тощо. Видавали журнал "Анали: економіка, суспільство, цивілізація".

Школу "нової економічної історії", або кліометрій (50-60-ті роки XX ст.), представляють переважно американські вчені А. Конрад, Дж. Мейєр, С. Енгерман, Р. Фогель, Д. Норт. Вони широко використовували статистичні методи дослідження за допомогою ЕОМ, моделювання, аналогії й альтернативи для пояснення минулого, економічну теорію для вивчення економічної історії.

Напрям "історична економіка" виник у 70-х роках XX ст. як синтез нової економічної історії й аналізу довготермінових тенденцій економічного розвитку. Він охоплює широке коло історико-економічних проблем, серед яких домінують проблеми економічного зростання, а саме: роль в економічному розвитку науково-технічного прогресу та технологічних революцій, фінансової системи, трудових відносин і ринку робочої сили, держави. Найвідоміші представники цього напряму - Ф. Бродель, В. Ростоу, М. Фрідмен.

Економічна історія посідає важливе місце в економічних дослідженнях. Так, у Великій Британії з 1926 р. діє Товариство економічної історії, що видає журнал "Economic history Review" і серійне видання "Дослідження з економічної історії". Починаючи з 60-х років XX ст. регулярно проводяться міжнародні конгреси з економічної історії, працюють численні центри (у тому числі Паризький і Ліонський центри економічної та соціальної історії) з організації та координації досліджень з історико-економічної проблематики. З 1962 р. активно працює Міжнародна асоціація економічної історії. У Римі з 1972 p. видається загальноєвропейський журнал "The Journal of European economic history". Друкуються документи епохи середньовіччя та Нового часу, монографії із загальних питань історії економіки, її окремих сфер, галузей, інститутів тощо.

Радянська історико-економічна наука - це класова, партійна наука, методологічною основою якої був марксизм-ленінізм. Вагомий внесок у дослідження історії економіки зробили С. Архангельський, І. Гладков, В. Кузишин, А. Люблінська, П. Лященко, К. Пажитнов, В. Семенов, С. Сказкін, С. Струмилін, П. Хромов, А. Чистозвонов, В. Чунтулов, І. Штаєрман та інші.

В Україні над історико-економічними проблемами працюють відомі вчені В. Гринчуцький, Т. Дерев'янкін, М. Звєряков, С. Злупко, П. Леоненко, С. Мочерний, О. Онищенко, Ю. Пахомов, М. Уперенко, А. Чухно, В. Юрчишин та ін.

Формування історії економічної думки як науки було започатковане в XIX ст. У 1826 р. англійський історик політичної економії Дж.Р. Мак-Куллох з погляду рікардіанської ортодоксії опублікував "Історичний нарис виникнення науки політичної економії", у 1845 р. - першу анотовану бібліографію економічної теорії. Ірландський вчений Дж.К. Інгрем опублікував "Історію політичної економії" (1888 p.), що ґрунтувалася на критиці англійської політичної економії з позицій історичної школи. Упродовж кінця XIX-XX ст. з'явилися дослідження економічної думки Ш. Жіда і ПІ. Ріда, А. Грея, Й. Шумпетера, М. Блауга, Є. Жамса, Б. Селігмена, Т. Негоші, Р. Халброннера та ін.

Становлення економічної історії та історії економічної думки як самостійних наук зумовило їх викладання в європейських вищих навчальних закладах як окремих навчальних дисциплін. Економічна історія та історія економічної думки - це обов'язкова складова підготовки економістів, юристів, політологів, соціологів на Заході. Кафедри економічної історії працюють в усіх університетах Європи. У США економічна історія злилася з економічною теорією в одну дисципліну.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси