Навігація


Головна
ПОСЛУГИ
Гостьова книга
Правила користування
Авторизація/Реєстрація
Договір факторингуПрава та обов'язки сторін за договором страхуванняПрава та обов'язки сторінПрава та обов'язки сторін за договором найму житлаПрава та обов'язки сторін за договором наймуПрава та обов'язки сторін за договоромПрава та обов'язки сторін за кредитним договоромПрава та обов'язки сторін за договором підрядуПрава та обов'язки сторінПрава та обов'язки
 
Головна arrow Право arrow Цивільне право. Том 2 - Борисова В.І.
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

3. Права та обов'язки сторін за договором факторингу

За консенсуальним договором факторингу його сторони як наділені певними правами, так і несуть обумовлені обов'язки. Так, ст. 1077 ЦК передбачає, що фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (здійснити його фінансування), а клієнт у свою чергу зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до боржника. Вказані обов'язки сторін кореспондують їхнім правам: так, фактор вправі вимагати від клієнта відступлення належного клієнту права грошової вимоги до свого контрагента, що виникла, як правило, на підставі продажу товарів, виконання роботи або надання послуги. Клієнт же вправі вимагати від фактора здійснення відповідного фінансування. Вказані права та обов'язки складають основу змісту договору факторингу. Сторони також можуть бути наділені й іншими правами та обов'язками. Так, наприклад, договором факторингу може бути передбачено (а за договором міжнародного факторингу це є обов'язкова його умова1) обов'язок фактора надавати клієнтові послуги, пов'язані із грошовою вимогою, право якої він відступає (ч. 2 ст. 1077 ЦК).

В результаті відступлення клієнтом права грошової вимоги до боржника в останнього виникає обов'язок здійснити платіж факторові. Виконання боржником грошової вимоги факторові у даному випадку звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом (ч. З ст. 1082 ЦК). Проте такий обов'язок не є безумовним, а ставиться в залежність від одержання боржником письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові. В цьому повідомленні повинна бути визначена грошова вимога, яка піддягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Договором факторингу надавати вказане повідомлення боржникові може бути зобов'язаний як клієнт, так і фактор (ч. 1 ст. 1082 ЦК). У разі неповідомлення боржникові про відступлення права грошової вимоги фактор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків: боржник звільняється від необхідності сплати грошових коштів на користь фактора. При цьому виконання боржником свого обов'язку клієнту (кредитору за укладеним з ним договором) як первісному кредиторові є належним виконанням (ч. 2 ст. 516 ЦК). Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Невиконання фактором цього обов'язку надає право боржникові здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним як первісному кредиторові (ч. 2 ст. 1082 ЦК).

Клієнт, виконуючи свій основний обов'язок з відступлення свого права грошової вимоги до боржника, за загальним правилом (якщо інше не встановлено договором факторингу), повинен передати факторові дійсну грошову вимогу. Частина 2 ст. 1081 ЦК визнає грошову вимогу, право якої відступається, дійсною, за наявності у сукупності двох умов: а) якщо клієнт наділений правом грошової вимоги і має всі необхідні повноваження щодо його відступлення; в) якщо в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт вважається добросовісним і не несе відповідальності перед фактором, якщо після відступлення грошової вимоги стали відомі обставини, що перешкоджають факторові одержати виконання від боржника.

Договір факторингу є дійсним навіть тоді, коли між клієнтом та боржником існує домовленість про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження1 (ч. І ст.1080 ЦК). Відступлення права грошової вимоги за таких умов є прямим порушенням договору, укладеного між клієнтом і боржником. Однак ЦК, виходячи із принципів захисту прав підприємців (клієнтів) та практики здійснення міжнародного факторингу, визнає дійсним таке відступлення права грошової вимоги, незважаючи на його пряму заборону або обмеження. У разі, коли відступлення права грошової вимоги клієнта до боржника не допускається законом (наприклад у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора), таке відступлення за договором факторингу є неприпустимим (ст. 515 ЦК). Боржник не може пред'явити факторові вимоги до клієнта у зв'язку з порушенням ним умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги (ч. 2 ст. 1085 ЦК). При цьому з метою захисту інтересів боржника він залишає за собою право застосувати до клієнта (кредитора) заходи цивільно-правового впливу (в тому числі відповідальності) за порушення встановленої укладеним між ними договором заборони або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Відступаючи факторові своє право дійсної грошової вимоги, клієнт, за загальним правилом, не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред'явлена до виконання фактором. Проте сторони в договорі факторингу можуть передбачити відповідальність клієнта за невиконання боржником відступленої факторові вимоги.

Фактор у свою чергу вправі здійснити відступлення одержаного від клієнта права грошової вимоги третій особі (наступне відступлення права грошової вимоги) за умови, що це передбачено договором факторингу. Таке наступне відступлення здійснюється відповідно до правил про договір факторингу, тобто іншому факторові. За відсутності такої умови фактор зобов'язаний сам пред'являти боржнику вимоги щодо виконання грошового зобов'язання (ст. 1083 ЦК).

В залежності від мети, з якою здійснюється відступлення клієнтом права грошової вимоги відрізняються правові наслідки такого відступлення.

У разі фінансування клієнта шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він може одержати від боржника на виконання вимоги. Клієнт при цьому не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (ч. 1 ст. 1084 ЦК). В даному випадку фактор повністю несе ризик неодержання частково або в повному обсязі виконання від боржника.

Одержавши від фактора певну грошову суму (наприклад, за кредитним договором), клієнт стає зобов'язаний перед фактором за повернення вказаних коштів. В забезпечення виконання цього зобов'язання клієнт управі передати факторові право грошової вимоги до свого боржника, який не бере участі у відносинах між фактором і клієнтом. Таке зобов'язання носить забезпечувальний (додатковий, акцесорний) характер. Основним зобов'язанням є саме повернення клієнтом одержаних від фактора грошових коштів. Тому, якщо ж відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором, фактор зобов'язується відзвітувати перед клієнтом і передати йому суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги (ч. 2 ст. 1084 ЦК). Ця норма є диспозитивною, а тому договором факторингу може бути встановлений інший порядок розрахунків між його сторонами. І навпаки, якщо сума, одержана фактором від боржника, виявилася меншою від суми боргу клієнта перед фактором, який забезпечений відступленням права вимоги, клієнт залишається боржником перед фактором і зобов'язаний сплатити факторові залишок боргу.

Особа боржника, який не є суб'єктом договору факторингу має важливе значення для його сторін. Виходячи з обов'язку боржника здійснити платіж на користь фактора, йому надаються також певні засоби захисту проти заявлених фактором вимог.

У відносинах між клієнтом та боржником можуть мати місце взаємні грошові зобов'язання, що піддягають припиненню, наприклад, шляхом зарахування, яке здійснюється за заявою однієї із сторін (ст. 60 І ЦК). Відступлення клієнтом права грошової вимоги на користь фактора, з точки зору боржника, є лише заміною його первісного кредитора (клієнта) на нового кредитора (фактора) і не припиняє його права на проведення заліку (ст. 603 ЦК). Тому боржник управі пред'явити до заліку факторові свої грошові вимоги, що ґрунтуються на договорі боржника з клієнтом, які виникли у боржника до моменту, коли він одержав повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові (ч. 1 ст. 1085 ЦК).

Боржнику надається також право вимагати повернення сплачених факторові грошових сум як безпосередньо від клієнта, так і від фактора. Підстави для заявлення таких вимог різняться в залежності від змісту порушення взятих на себе сторонами договору факторингу зобов'язань (ст. 1086 ЦК). Боржник не може вимагати від фактора повернення сум, уже сплачених йому за відступленою грошовою вимогою, якщо у разі порушення клієнтом своїх обов'язків за договором, укладеним з боржником, він управі одержати ці суми безпосередньо від клієнта. На фактора покладається обов'язок повернути боржникові одержані від нього за відступленою грошовою вимогою кошти, які боржник управі одержати безпосередньо від клієнта у разі: а) якщо фактор не передав клієнтові грошові кошти, пов'язані з відступленням права грошової вимоги, або б) передав їх клієнтові, знаючи про порушення останнім зобов'язання перед боржником, пов'язаного з відступленням права грошової вимоги.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси