Навігація


Головна
ПОСЛУГИ
Гостьова книга
Правила користування
Авторизація/Реєстрація
Соціальна мобільністьСоціальна мобільність, її форми та флуктуаціїМеханізми соціальної мобільностіПроблеми вивчення соціальної мобільностіСОЦІАЛЬНА МОБІЛЬНІСТЬІнтенсивність (або швидкість) і всезагальність вертикальної...СОЦІАЛЬНА МОБІЛЬНІСТЬСоціальна мобільність і успіхСоціальна мобільністьСоціальна стратифікація і мобільність. соціальна і культурна...
 
Головна arrow Соціологія arrow Соціологія - Кузьменко Т.М.
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Соціальна мобільність, її форми та характеристики

П. Сорокін під соціальною мобільністю розуміє будь-який перехід індивіда чи соціального об'єкта (цінності), тобто всього того, що створено чи моди1фіковано людською діяльністю, з однієї соціальної позиції в іншу.*146 Однак в соціології закріпилося вживання соціальної мобільності як переміщення винятково індивідів та соціальних груп.

*146: {Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество. - М., 1992. - С. 373.}

Погоджуючись із визначенням соціальної мобільності, введеним П. Сорокіним, В. Ільїн*147 зазначає, що в межах конструктивістсько-структуралістичної концепції соціальної нерівності це визначення потребує уточнення. У зв'язку з тим, що соціальний простір складається із статусних позицій, які заповнюють індивіди, соціальна мобільність постає у двох основних формах.

*147: {Ильин В. И. Теория социального неравенства (структуралистско-конструктивистский поход). - Сыктывкар, 1990.}

1. Переміщення власне статусних позицій - одиниць соціальної структури (П. Сорокін вказує лише на переміщення між статусними позиціями індивідів та об'єктів). Під час розвитку суспільства відбувається трансформація і його соціальної структури. Переміщення статусних позицій - такий тип соціальної мобільності домінує в періоди соціальних революцій, глибоких соціальних реформ. Наприклад, результатом Жовтневої соціалістичної революції 1917 р. стала ліквідація стану поміщиків-землевласників, класу буржуазії (групових статусних позицій), які в царській Росії займали вершину соціальної піраміди. В пострадянському суспільстві відбулася зміна позиції приватних підприємців: із низьких щаблів у радянській стратифікаційній системі (пов'язаних із ризиком незаконної діяльності, втратою матеріальних ресурсів, неможливістю повноцінно ними розпоряджатися та низьким престижем) до високих позицій цієї статусної групи в наш час. Статусні та особистісні інтереси часто переплітаються, що зумовлює цілеспрямовані дії індивідів за збереження чи зміну соціальної ієрархії. Індивіди постають рушіями статусної (структурної) соціальної мобільності та, відповідно до наявного в них потенціалу, конструюють соціальний простір згідно з наявними у індивідів уявленнями про їхні власні статусні інтереси.

2. Переміщення індивідів та соціальних груп з одних соціальних позицій в інші в традиційному розумінні: рух у горизонтальному та вертикальному напрямку. Цей вид є основним у стабільному суспільстві: структура малорухома, а індивіди переміщуються з однієї позиції в іншу. "Інколи динаміка двох видів соціальної мобільності не-узгоджена. Так, на початку 90-х рр. статус партапарату різко впав, наблизившись до соціального дна. Однак це не означало падіння на це саме дно працівників партапарату: більшість із них перекочували у комерційні та державні структури, не тільки не знизивши, але й суттєво підвищивши свій особистий статус. Номенклатура змінила корабель, що тоне, на новий, який дає великі перспективи"*148.

*148: {Ильин В. И. Теория социального неравенства (структуралистско-конструктивистский подход). - Сыктывкар. 1990.}

Аналізуючи соціальну мобільність зазвичай розрізняють два основні її типи:

- горизонтальна;

- вертикальна.

Горизонтальна соціальна мобільність - перехід індивіда чи соціального об'єкта із однієї соціальної групи в іншу, розташовану на одному й тому самому рівні. Наприклад, перехід із однієї релігійної групи до іншої, із однієї сім'ї до іншої при розлученні та повторному шлюбі, з одного підприємства в інше при збереженні професійного статусу.

П. Сорокін вказує, що прикладом горизонтальної мобільності є переміщення в межах одного соціального прошарку без жодних помітних змін соціальної позиції у вертикальному напрямку.

Вертикальна соціальна мобільність - переміщення індивіда чи соціальної групи із одного соціального прошарку в інший. Залежно від напрямку переміщення розрізняють два типи вертикальної соціальної мобільності: висхідна та низхідна, соціальний підйом та соціальний спуск.

Висхідна мобільність існує в двох основних формах: проникнення індивіда із нижчого пласту в більш високий або створення такими індивідами нової групи та проникнення всієї групи на вищій рівень.

Низхідна мобільність також має дві форми: переміщення особистості на нижчу позицію, не руйнуючи при цьому висхідної групи; друга форма проявляється в деградації соціальної групи загалом, в руйнуванні її соціальної цілісності, в зниженні її рангу в соціальній ієрархії. "В першому випадку "падіння" нагадує нам людину, яка впала з корабля, в другому - занурення в воду самого судна з усіма пасажирами на борту чи боках корабля, коли він розбивається вщент"*149.

*149: {Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество. - М., 1992. - С. 374}

Отже, вирізняють індивідуальну та групову соціальну мобільність, вертикальну та горизонтальну.


Таблиця

ТИПИ СОЦІАЛЬНОЇ МОБІЛЬНОСТІ ЗА П. СОРОКІНИМ*150

*150: {Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество. - М., 1992. - С. 375.}

Продовжити типологію соціальної мобільності можна її поділом на міжпоколінну (інтергенераційну) та внутрішньо поколінну (інтрагенераційну) мобільність.

Міжпоколінна мобільність відображає відношення між соціальним походженням та соціальним статусом особистості, соціально-професійної групи чи прошарку на сьогодні*151. Вимірюється міжпоколінна мобільність порівнянням статусу (найчастіше роду заняття, освіти) респондента та його батьків. Під час порівняння прагнуть встановити обсяг міжпоколінної мобільності. Найбільш достовірними є дані під час порівняння статусів в одній і тій самій фазі життєвого циклу дітей та їхніх батьків. Найкраще, коли порівнюється кінець середньої фази життєвого циклу, в якому люди досягають найбільших соціальних результатів. Співвіднесення даних про різні фази може занизити обсяги міжпоколінної мобільності. Зазвичай аналізується міжпоколінна мобільність одночасно щодо різних вікових груп. Вимірюється відсоток самовідтворення, відтоку та притоку*152.

*151: {Милич В. Очерк социальной мобильности в Югославии // Беляева Л. А. Эмпирическая социология в России и Восточной Европе: Учеб. пособ. - М., 2004. - С. 401-406.}

*152: {Там само.}

Внутрішньопоколінна мобільність - мобільність особистості протягом її життя.

У межах аналізу соціальної мобільності виокремлюють: обмінну (циркулюючу) та структурну.

Обмінна мобільність - зміна соціальної позиції індивіда в соціальній ієрархії, наприклад, заміщення більш талановитими особами менш здібних на адміністративних посадах.

Структурна мобільність - наслідок структурних змін, передусім у сфері зайнятості, наприклад, пов'язаних з індустріалізацією економіки. Урбанізація та індустріалізація зумовлює якісні зміни та збільшення кількості професій, вимоги щодо професійної підготовки та кваліфікації. Зростає чисельність "білих комірців", зменшується абсолютна та відносна кількість працівників сільського господарства, некваліфікованої праці*153.

*153: {Радаев В. В., Шкаратан О. И. Социальная стратификация: Учеб. пособ. - М.,1995. - С. 148.}

Класифікацію мобільності можна продовжити поділом на стихійну та організовану (вимушену та добровільну). Прикладом стихійної може бути переміщення сільського населення в великі міста у пошуках заробітку. Переселення кримських татар - організована, вимушена мобільність.

Інтенсивність (швидкість) та загальність вертикальної соціальної мобільності

П. Сорокін із кількісної точки зору розрізняє інтенсивність та всезагальність вертикальної соціальної мобільності. Під інтенсивністю (швидкістю) вчений визначає вертикальну кількість прошарків (соціальну дистанцію), які долає індивід у своєму вертикальному висхідному чи низхідному русі за певний проміжок часу.

Під всезагальністю вертикальної соціальної мобільності науковець розуміє кількість індивідів, які змінили свій соціальний статус за визначений проміжок часу. При цьому абсолютна кількість таких індивідів дає абсолютну всезагальність вертикальної соціальної мобільності в структурі населення країни; частка таких індивідів стосовно загалом населення країни - відносна всезагальність вертикальної соціальної мобільності.

Поєднавши інтенсивність та відносну всезагальність вертикальної соціальної мобільності в певній сфері (наприклад, економічній) одержимо сукупний показник вертикальної економічної соціальної мобільності певного суспільств*154.

*154: {Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество. - М., 1992. - С. 376.}

П. Сорокін аналізує рухому та нерухому форми стратифіко-ваних суспільств.

Відмінності в інтенсивності та всезагальності горизонтальної та вертикальної мобільності зумовлюють відмінності внутрішньої будови соціальної стратифікації однієї і тієї самої висоти та профілю. Теоретична модель суспільства з нульовою соціальною мобільністю, в якому оболонки, що відокремлюють один прошарок від іншого, абсолютно непроникні, визначається як абсолютно закритий, стійкий та непроникний, чи як нерухомий тип соціальної стратифікації. Протилежним цьому є тип внутрішньої будови соціальної стратифікації з тією самою висотою та профілем, в якому вертикальна мобільність надзвичайно інтенсивна та має всезагальний характер. Перегородки між прошарками тонкі, мають великі отвори для переміщення в межах структури. Такий тип стратифікації П. Сорокін визначає як відкритий, пластичний, проникний чи мобільний. Між крайніми теоретичними типами - відкритим та закритим існують численні проміжні типи соціальної стратифікації.

П. Сорокін досить скептично ставиться до термінів "демократія" та "атократія" як до нечітко визначених із наукової точки зору, які насамперед застосовують до найрізноманітніших моделей суспільств. Однак характеристикою теоретичної моделі демократичних суспільств є висока інтенсивність вертикальної мобільності. У демократичних структурах соціальна позиція індивіда не визначається його походженням, не існує юридичних та релігійних перепон для руху по соціальній драбині, усі існуючі соціальні позиції досяжні кожному індивіду.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси