Навігація


Головна
ПОСЛУГИ
Гостьова книга
Правила користування
Авторизація/Реєстрація
Основи сімейного права УкраїниСімейне правоДоговірне сімейне правоЗміст сімейних правовідносин
Поняття, предмет і система цивільного процесуального права України....Місце цивільного процесуального права у системі права УкраїниСімейне право України: поняття та предмет правового регулюванняПоняття цивільного права як галузі праваПоняття, предмет, метод, система і джерела конституційного права
 
Головна arrow Право arrow Основи держави і права України - Ортинський В.Л.
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Розділ 6. ОСНОВИ СІМЕЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

6.1. Поняття, предмет, система і джерела сімейного права України. Акти цивільного стану

Сімейне право — це сукупність правових норм, які регулюють сімейні відносини. Тобто сімейне право регулює особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між подружжям, іншими членами сім'ї, тощо. Окрім того, Сімейний кодекс України регулює відносини усиновлення (удочеріння), опіки, піклування, патронату та інше.

Відповідно до Сімейного кодексу України, учасниками сімейних відносин є: подружжя, батьки та діти, усиновлювачі та усиновлені, мати та батько дитини, дід, баба, онуки та правнуки, рідні брати та сестри, мачуха, вітчим, пасинок, падчерка, опікун, піклувальник, дитина, над якою встановлено опіку або піклування, особа, яка уклала договір про патронат, та дитина, передана у сім'ю патронатного виховання. Проте сімейне право не регулює відносин між двоюрідними братами та сестрами, тіткою, дядьком та племінниками, а також між іншими родичами за походженням.

Джерелами сімейного права є закони та підзаконні нормативні акти. До законів, у першу чергу, треба віднести Конституцію України та Сімейний кодекс України.

У ст. 51 Конституції проголошено, що "шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї". У Сімейному кодексі передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття, а повнолітні діти, своєю чергою, зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою. Ст. 62 Конституції України передбачає рівність прав дітей незалежно від їх походження, від того, народилися вони у шлюбі чи поза ним, а також наголошується, що будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом.

10 січня 2002 р. ухвалено Сімейний кодекс України, який набув чинності з 1 січня 2004 р. Він складається із семи розділів (ст. 288—292 уже виключено). Сімейний кодекс України регламентує порядок, умови одруження, особисті та майнові відносини, що виникають між подружжям, між батьками та дітьми, між іншими членами сім'ї, а також відносини, що виникають у зв'язку з усиновленням, опікою та піклуванням, припиненням шлюбу.

Сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Однак договір не може суперечити нормам права та моральним засадам суспільства.

У ст. 8 Сімейного кодексу передбачено можливість субсидіарного застосування норм Цивільного кодексу лише до майнових відносин між членами сім'ї та родичами. Однак при регулюванні немайнових відносин між членами сім'ї норми цивільного права не можуть застосовуватися.

Сім'ю становлять особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом та мають спільні права й обов'язки. Подружжя вважається також сім'єю і тоді, коли дружина чи чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням чи необхідністю догляду за дітьми, батьками, та з інших вагомих причин, не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Права члена сім'ї має також одинока особа.

Треба зауважити, що сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення.

Сімейний кодекс містить спеціальну ст. 10, яка передбачає можливість застосування аналогії закону й аналогії права щодо врегулювання сімейних відносин.

Так, якщо певні сімейні відносини не врегульовані Сімейним кодексом або домовленістю (договором) сторін, до них застосовуються норми цього кодексу, які регулюють подібні відносини (аналогія закону). Таким чином, прогалина у сімейному законі може бути заповнена у конкретних правовідносинах договірним регулюванням, а якщо учасники сімейних правовідносин цього не зроблять, то буде застосована відповідна норма СК до регулювання інших подібних відносин.

Якщо ж до регулювання сімейних відносин неможливо застосувати аналогію закону, вони регулюються відповідно до загальних засад сімейного законодавства (аналогія права), тобто тих засад, які сформульовані у ст. 7 СК України.

Принципами (загальними засадами) регулювання сімейних відносин є:

1) рівність прав та обов'язків жінки й чоловіка у шлюбі та сім'ї;

2) побудова сімейних відносин на добровільному союзі жінки та чоловіка;

3) право на таємницю особистого життя учасників сім'ї, їхнє право на особисту свободу;

4) максимально можливе урахування інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї;

5) охорона дитинства та материнства;

6) справедливість, добросовісність та розумність у сімейних відносинах відповідно до моральних засад суспільства;

7) право на судовий захист кожного учасника сімейних відносин.

При вирішенні сімейного спору суд за заявою заінтересованої сторони може врахувати місцевий звичай чи звичай національної меншини, якщо вони не суперечать вимогам сімейного законодавства та моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про органи реєстрації актів громадянського стану" від 24 грудня 1993 р., акти цивільного стану — це засвідчені державою факти народження, смерті, одруження, розірвання шлюбу, встановлення батьківства, зміни прізвища, імені, по батькові. Вони є юридичними фактами, з якими закон пов'язує виникнення, зміну або припинення відповідних прав та обов'язків.

Акти цивільного стану підлягають обов'язковій реєстрації в органах реєстрації актів цивільного стану (РАЦС).

Систему органів реєстрації актів цивільного стану становлять:

1. Відділи реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, районних у містах, міських (міст обласного значення) управлінь юстиції.

2. Виконавчі органи сільських, селищних, міських (окрім міст обласного значення) рад.

3. Консульські установи та дипломатичні представництва України, які проводять реєстрацію актів цивільного стану громадян України, котрі проживають за кордоном.

У своїй діяльності органи реєстрації актів цивільного стану керуються чинним законодавством України. Інформація, яка міститься в акті цивільного стану, є конфіденційною, має обмежений доступ і розголошенню не підлягає.

Відділи РАЦСу районних, районних у містах, міських (міст обласного значення) управлінь юстиції проводять реєстрацію народження, смерті, одруження, розірвання шлюбу, встановлення батьківства, зміни прізвища, імені, по батькові, приймають і розглядають заяви громадян про внесення змін, доповнень, поновлення, а також анулювання записів актів цивільного стану та у встановленому порядку зберігають актові книги.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських (окрім міст обласного значення) рад проводять реєстрацію народження, смерті, одруження та встановлення батьківства.

Реєстрацію народження, смерті, одруження, розірвання шлюбу, встановлення батьківства, зміни прізвища, імені, по батькові громадян України, які проживають за кордоном, проводять консульські установи і дипломатичні представництва України. Зазначені установи та представництва також приймають і розглядають заяви громадян про внесення змін, доповнень, поновлення та анулювання записів актів цивільного стану.

Реєстрація народження, смерті, одруження, розірвання шлюбу, встановлення батьківства, зміни прізвища, імені та по батькові провадиться органами реєстрації актів цивільного стану в книгах спеціального зразка, які є єдиними доказами засвідчених у них фактів. Зокрема, прийнято Постанову Кабінетом Міністрів України від 12 вересня 2002 р. № 1367 "Про затвердження зразків книг реєстрації актів цивільного стану та описів свідоцтв, що видаються державними органами реєстрації актів цивільного стану".

Цим Законом і Правилами реєстрації актів цивільного стану зі змінами та доповненнями, внесеними наказом Міністерства юстиції України № 140/5 від 18 листопада 2003 р., Правилами заповнення бланків актових записів цивільного стану та свідоцтв, що видаються на підставі вчинених актових записів, у державних органах реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 148/5 від 1 грудня 2003 р., встановлюється порядок реєстрації актів цивільного стану.

Порядок реєстрації актів цивільного стану дипломатичними представництвами і консульськими установами визначається Консульським статутом та Інструкцією про реєстрацію актів цивільного стану, яка затверджується Міністерством юстиції України за погодженням з Міністерством закордонних справ України.

Про кожний факт реєстрації акта цивільного стану органами реєстрації актів громадянського стану видаються відповідні свідоцтва про народження, смерть, одруження, розірвання шлюбу, встановлення батьківства, зміну прізвища, імені та по батькові на бланках суворої звітності, виготовлених за єдиними зразками. Забезпечення бланками свідоцтв про реєстрацію актів цивільного стану провадиться Міністерством юстиції України.

Порядок обліку" зберігання та звітності про використання бланків свідоцтв про реєстрацію актів цивільного стану встановлюється Міністерством юстиції України.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси