Навігація


Головна
ПОСЛУГИ
Гостьова книга
Правила користування
Авторизація/Реєстрація
Цілі, завдання та напрямки раціонального природокористуванняНаукові засади раціонального природокористуванняГоспрозрахунковий механізм раціонального природокористування та...
Економічна оцінка природних ресурсівЕкономічна оцінка природних туристичних ресурсівМетодичні підходи з економічної оцінки природних ресурсів
Природні умови і ресурсиПриродні умови і ресурсиПриродні умови і ресурси
 
Головна arrow Екологія arrow Екологічний менеджмент - Семенов В.Ф.
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

ЧАСТИНА 2. ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ УПРАВЛІННЯ РАЦІОНАЛЬНИМ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯМ

РОЗДІЛ 3. ПРИРОДНІ РЕСУРСИ ТА ЇХНЯ ЕКОНОМІЧНА ОЦІНКА

3.1. Природні ресурси та природні умови

Природні ресурси та природні умови, що складають природно-ресурсний потенціал, для кожної території характеризуються достатньою різноманітністю. Зазначена різноманітність може відображати природні властивості середовища, а також можливості їхнього використання для кожного споживача. Відмінності природних ресурсів та умов, їхній територіальний розподіл потребують вибору ділянок для конкретних видів економічної діяльності. Здійснюючи вибір, необхідно враховувати:

• потреби суспільства в цілому, а також індивідуальних споживачів;

• конкретні природні ресурси й умови територій (природно-ресурсний потенціал) для задоволення цих потреб.

Природні ресурси - тіла та сили природи, які на даному рівні розвитку продуктивних сил і вивченості можуть бути використані для задоволення потреб у формі безпосередньої участі в матеріальній діяльності.

Головна ознака природних ресурсів - зміна їхніх властивостей при залученні до виробничого процесу. До ресурсів належать складові надр Землі, вода, природний рослинний та тваринний світ, а також земля.

Природні умови - тіла та сили природи, які на даному рівні розвитку продуктивних сил суттєві для життя й діяльності суспільства, але не беруть безпосередньої участі у матеріальних сферах виробничої і невиробничої діяльності людей.

Головна ознака природних умов - збереження їхніх властивостей при використанні, у крайньому разі теоретично.

Найбільш загальною природною умовою є весь простір географічної оболонки. Але остання, як відомо, включає в себе й природні ресурси. Більш конкретно до природних умов належать:

• клімат;

• рельєф місцевості;

• геологічна будова літосфери;

• географічна зональність;

• екологічна ситуація в регіоні.

Кожна з зазначених умов впливає на процес виробництва або позитивно, або негативно. Сприятливі кліматичні умови (збалансованість тепла й вологи) значною мірою визначають розвиток сільського господарства.

Вплив рельєфу місцевості позначається на сільському господарстві, на транспорті та на рекреаційному господарстві (естетичні форми рельєфу, туризм, альпінізм).

Геологічна будова літосфери впливає на умови залягання шарів корисних копалин, їхню обводненість, запаси корисного компоненту. Від цього, в свою чергу, залежить ефективність видобутку мінеральних ресурсів.

Значення географічного положення полягає у формуванні цілого комплексу умов господарювання, напрямків і характеру економічних зв’язків, транспортних витрат тощо.

Наприклад, величезні запаси вугілля і деяких інших корисних копалин Північно-Східного Сибіру і Канадської Півночі не розробляються через транспортну недоступність і суворі кліматичні умови.

Умови географічної зональності близькі до кліматичних умов, але не тотожні їм. Природну зону зумовлює не лише клімат, але й інші елементи географічної оболонки (ґрунти, рослинні та тваринні угруповання тощо), поєднання яких створює неповторний комплекс. Географічна зональність впливає як на умови життя дикого рослинного та тваринного світу, так і на спеціалізацію сільського господарства.

Екологічна ситуація - це природно-антропогенний комплекс умов, що виступає як регулятор, обмежувач господарської діяльності у регіоні. Назрівання екологічної кризи - сигнал для суттєвої перебудови економіки регіону; перепрофілювання виробництва, зміни технології і навіть закриття підприємств.

Чітку межу між природними ресурсами та умовами встановити досить важко. Одні й ті самі природні об’єкти в одних випадках розглядаються як ресурси, в інших -як умови. Так, наприклад, водоймища, водотоки, моря й океани для морського транспорту є умовою. Атмосферне повітря слід розглядати як загальну умову. Водночас вода та повітря є об’єктами переробки в різних галузях промисловості, тобто виступають як ресурси. Сонячне випромінювання є умовою життя на Землі, але в геліоенергетичних пристроях воно також перетворюється на ресурс.

Поряд з цим можна виділити групу об’єктів, що одночасно виступають і як ресурси, і як умови. Так, дуже широко застосовується термін »агрокліматичні ресурси», який відображає поняття, що включає і умови, і ресурси. Кількість сонячного тепла, вологи, тривалість світлового дня, тривалість вегетаційного періоду та грунт доцільно розглядати в комплексі, тому що природна родючість грунту проявляється під впливом кліматичних факторів.

Поняття »рекреаційні ресурси» також складається власне з ресурсів (мінеральні джерела, лікувальні грязі, морські та річкові пляжі) та з умов (ландшафти, гірське, лісове, морське, степове повітря; кількість сонячних годин; температурний режим місцевості та ін.).

Класифікація природних ресурсів має велике значення в практичній діяльності.

Наука про ресурсокористування припускає багато варіантів класифікацій, в залежності від того, з якої точки зору розглядаються ресурси, з якою метою здійснюється їхня систематизація. Більшість схем можна об’єднати у три групи:

• за принципом вичерпаності та відновлюваності ресурсу;

• за генетичною ознакою ресурсу;

• за економічним призначенням ресурсу.

За принципом вичерпаності та відновлюваності ресурси поділяються на вичерпні та невичерпні, які в свою чергу, поділяються на відновні та невідновні.

До невичерпних ресурсів належать соня ч на радіа ні я, енергія морських припливів та відпливів, внутрішнє тепло Землі, енергія вітру, атмосферне повітря, вода. В останньому випадку йдеться про всю водну оболонку Землі -гідросферу. В окремих випадках вода може бути вичерпана, озеро може висохнути, річка обміліти, яке-небудь водоймище можна забруднити до такого стану, що вода в ньому перестане бути ресурсом.

Вичерпні ресурси характеризуються кінцевістю запасів або можливістю їхнього повного знищення. Ці ресурси, в залежності від генетичного походження, можуть відновлюватися або бути повністю вичерпаними в процесі природокористування.

Відновні ресурси - це майже всі біологічні ресурси природного середовища, за винятком видового складу. Якщо вид тварини або рослини зникає з лиця Землі, він вже не відновлюється ніколи. Слід мати на увазі, що до відновних природних ресурсів належить рослинний та тваринний світ в їхньому природному стані. Традиційно ґрунт також вважається відновним ресурсом, хоча деякі вчені це заперечують. Справа в тому, що порушений ґрунтовий шар самовідновлюється повільно (іноді до 5 тисяч років), і це не сумісно з темпами розвитку економіки й життя людського покоління.

Невідновні ресурси - мінеральні ресурси (крім самосадної солі озер і заток), енергія річок (ріка може обміліти й зникнути), простір життя (внаслідок екологічної катастрофи регіон може вже не повернути свій первісний вигляд).

Іноді в цьому варіанті класифікації виділяють ще замінні й незамінні ресурси. Замінні ресурси мають альтернативу. Наприклад, органічне паливо може бути замінене енергією Сонця, падаючої води, вітру, ядерним паливом. Незамінні ресурси альтернативи не мають (вид тварини або рослини).

Класифікація за генетичною ознакою ресурсу базується на поділі ресурсів за місцем їхнього розташування, джерелом формування. Найзручніше розташувати ресурси по сферах географічної оболонки (включаючи найближчий космос).

Космічні ресурси - це сонячне випромінювання й сила тяжіння Місяця, що викликає припливну хвилю. Сонячне випромінювання в якості ресурсу (а не умови) використовується поки що обмежено. Енергія приливів та відпливів також поки що має обмежене використання.

Ресурсами атмосфери є компоненти, що найчастіше використовуються в народному господарстві: повітря в цілому (для технологічних цілей), кисень та азот. Зокрема, з азоту повітря за однією з технологій одержують азотну кислоту.

Ресурси гідросфери - води Світового океану, річок, озер, льодовиків, боліт, підземних джерел. За об’ємом більша частина вод припадає на Світовий океан - 96%, підземні води складають 2%, льодовики - також близько 2%; на поверхневі води материків (річки, озера, болота) припадає лише 0,02%.

Вода є ресурсом, якщо вона використовується в технологічних цілях. Наприклад, для одержання кисню й водню, виділення мінеральних солей, виробництва електроенергії.

Ресурси літосфери - це мінеральні ресурси, земельні ресурси, тепло Землі (що передається через літосферу). Це найбільш різноманітні мінеральні ресурси, тому на їхній детальній класифікації слід зупинитися докладніше.

Мінеральні ресурси поділяються на такі класи:

• паливно-енергетичні: нафта, природний газ, вугілля, горючі сланці, торф, уранові руди;

• руди чорних металів - залізна, марганцева, титанова руди; руди кольорових металів - мідна руда, боксити, свинцево-цинкові руди та ін.; руди благородних металів - золото, срібло, платина тощо.

• гірничо-хімічна сировина: фосфорити, апатити, кухонна та калійна солі, сірка, мірабіліт, самосадна сода.

• природні будівельні матеріали: вапняк, мармур, пісок, гіпс, граніт;

• дорогоцінне й напівдорогоцінне каміння: алмаз, гранат, смарагд та ін.;

• гідромінеральні ресурси: мінералізовані іі термальні води. За іншими класифікаціями цей вил ресурсів відносять до гідроресурсів.

Земельні ресурси трактуються двояко: як вся територія земної суші, придатна до будь-якої господарської діяльності і як сільськогосподарські угіддя. У другому випадку кажуть ще про земельно-ґрунтові ресурси.

Весь земельний фонд (без Антарктиди) становить 13 млрд га. Непродуктивні землі (льодовики, яруги, пустелі) становлять 15% фонду. З решти земельного фонду 34% припадає на сільськогосподарські угіддя, у тому числі рілля - 11%, луки та пасовиська - 23%. Земельний фонд України складає 60 млн га, з них у сільськогосподарському обігу знаходиться 79% земель, що означає високе господарське освоєння території.

Ресурси біосфери представлені природною рослинністю, дикими (промисловими) тваринами, рибами, молюсками та ін. Крім них жива речовина біосфери складається також із сільськогосподарських рослин, худоби, птиці. Людина й деякі істоти, що не використовуються у господарстві (більша частина видів комах тощо), не належать до природних ресурсів.

Класифікація за економічним призначенням ресурсу базується на використанні ресурсу у сферах народного господарства.

До енергетичних ресурсів належать органічне паливо, ядерне паливо, гідроенергія, сонячна, вітрова енергія та ін.

Ресурси для виробництва конструкційних матеріалів - руди чорних та кольорових металів, будівельні матеріали, деревина, технологічна вода.

Ресурси хімічної промисловості відрізняються великим різноманіттям. Це фосфорити й апатити, калійні й кухонні солі, самосадна сода, сірка, багато інших матеріалів, азот та кисень повітря. В хімічній промисловості використовуються також вугілля, нафта й газ, що традиційно входять до першої групи ресурсів; деревина, яка входить до другої групи, а також технологічна вода.

Ресурси сільського, лісового, рибного господарства. Це земельні ресурси, вода для зрошування, природна рослинність та тваринний світ лісів, а також інших угідь (саван, нерозораних степів та ін.). В цю групу включаються й біологічні ресурси Світового океану, річок, озер, що використовуються в народному господарстві.

Рекреаційні ресурси в широкому розумінні цього поняття включають в себе також і умови: сонячне випромінювання, кліматичний режим, повітря, ландшафти. До власних ресурсів належать мінеральні й термальні води, лікувальні грязі, води морів, річок та озер, території пляжів, курортів, туристичних баз, спортивно-мисливські угіддя.

Територіальні ресурси включають землі несільськогосподарського призначення, які можуть бути використані для будівництва доріг, під забудову житлових та виробничих об’єктів. Сюди ж належить і водна поверхня, що використовується як транспортний засіб (акваторія). Хоча економіка природокористування розглядає їх як природні умови.

Неважко помітити, що схема класифікації ресурсів за економічним призначенням носить дещо умовний характер. Так, водні, земельні та деякі інші ресурси використовуються в різних галузях народного господарства, їх не можна віднести до якої-небудь однієї групи. Проте така класифікація необхідна з точки зору господарського використання.

Так, наприклад, земельні ресурси, що використовуються у сільському господарстві, характеризуються одними параметрами, а міська територія - іншими. Ці параметри Можуть бути непорівнянними. Лісові ресурси розрізняються у залежності від характеру їхнього використання: джерела деревини, мисливські угіддя, рекреаційні об’єкти. До якості води, що йде на питні потреби, висуваються одні вимоги; до тої, що йде на зрошення - інші, а до тої, що використовується в технологічних цілях -треті. Тому кожна з трьох систем класифікації має бути врахована при економічній оцінці ресурсу.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси